Лист із бутилки

Ну, що сказати тобі чого ти не знаєш досі?

На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.

Мені полюбився трюм і запах дубової бочки,

Не смакує давно ізюм та й сидіти доводиться мовчки.

Мабуть чайки також мовчать і подохли без риб пелікани,

Роздерті вітрила та щогли риплять, і вітер піною горланить.

Там сонце на палубі верхній гарцює по брусах, кормі,

Душі безвітрильній і мертвій сидіти у винній тюрмі.

Роздивився, - не густо провізії, і майже немає запасів води,

Тож скоро нагрянуть візії, зігниють до зернятка плоди.

Засохнуть старі галеони, як недоладні хрущі,

А тоді привеслують циклони, і грози, і бурі й дощі.

І розтрощать, і втоплять у морі, діряві мої кораблі,

Як юнга, що в трюмі і в горі, топив одинокі жалі.

15.06.2019