Лист з окопу

Лист з окопу

У окопі, де дні, як роки,

Де земля і небо одне,

Я пишу цей вірш, мов молитву,

Щоб серце лишилось міцне.

Вітер шепоче казку про дім,

Де сонце знову сходить ясно,

І серце моє б’ється у ритм,

З думками про прекрасне .

Тут пахне димом , порохом і кров'ю

Звуки війни заповнили усе.

Але думки мої там , де любов'ю

Гріє мамине мене плече

Тут кожен день, мов вічність лине,

І кожен бій смертельний танець,

Та серце битись, не спочине,

Бо віра гріє, мов світанок.

Земля тремтить під нами, мов жива,

Повітря сповнене гіркого диму,

Та думки про дім нас зігріва,

І віра, що побачим рідну нам оселю.

Земля гуде під вагою бою,

Та в серці моєму горить свіча,

Надія й віра йдуть поруч зі мною,

І світлом стають в цій темряві дня.

Крізь дим і крізь гуркіт бою,

Я бачу світанок новий.

В окопі, де мрії з кров’ю,

Я знаю, ми будемо жить.

В окопі братерство, мов родина,

Ми ділимо з тобою хліб і біль,

І віримо, що прийде ще година,

Коли скінчиться цей кривавий вир.

Дивлюся в небо, де летять лелеки,

І мрію про домівку і садок,

Про мир, який здобудемо гуртом ми,

І кожен з нас вернеться в свій куток.

Та зараз тут, в окопі, в тиші ночі,

Ми стережем свободу і любов,

В серцях у нас надія, мов пророче,

Що ми повернемо буття те знов.

Таміла Літвішко