Лист

Лю́бі мої, я сидів в БТ-ері

і так захотів вам листа написать...

Як в давнину - від руки на папері -

те, що уголос не зміг би сказать...

Я, в напівтемній залізній кімнаті,

тоді, в першу чергу, згадав тебе, мам:

млинці з молоком - такі ароматні,

які на сніданок пекла усім нам.

Я, тато, не думай, згадав і про тебе -

як з вєліка впав і розбив собі ніс,

а ти на руках, хоч не бýло потреби,

мене до самої квартири доніс.

І звісно ж тебе, моя люба малявка -

сестричко - якою ж смішною була!

На мене чіплялась, немов та піявка,

а зараз - красуня, уся розцвіла!

Ну й як без Рудого! Його хитру вдачу

хіба тут забудеш? Я от що згадав:

як взяли його із собою на дачу,

а він у сусідки рибину украв.

Так шкода - листа я не встиг написати...

Хотів! Я клянусь! Та загинув в бою...

Ви ж знаєте, вам не потрібно казати,

що я вас, рідненькі, так сильно люблю...

(с) Сергій Величко