"листок латаття танцює на хвилях вітру..."

листок латаття танцює на хвилях вітру

білий шум вушних раковин

не дає почути під які ритми

певно тут було море у мезозой

вузлуватість вербових гілок нагадує

задубілих кальмарів

піт солоніє

холодний сом ворушиться у п’яті

камінці під ногами колись були донними

може кинутими з берега спересердя

може і з-перед-серця — й тоді на такі

тільки скати могли

подавати розряди тричі

певно тут було море у мезозой

піднебінний мартин в моїм

пересохлім роті

щезає щойно намагаюсь

його осмислити

зграя пожовклого латаття

зі сплеском спурхує

у повітря

тримається тепер там

силою обопільного здивування

білий шум ні до чого

листу не потрібні ані мелодія ані ритм

він танцює по траєкторії

неповторності

18.07.25