Листопад ІІ

Лунка тиша моєї присутності

відбивається від чорних тіл дерев –

я зупиняюся – в повітрі зріджуються сни,

і тисячі блакитних ранків

уміщуються ув одній сльозі,

яка мішається з туманом –

в диханні безмежжя… тане… тане…