Листопад V

Саван осанною осідає

на щоки мереживом –

в найчорнішу годину

умащує білим,

і час завмирає

на вдиху –

шуми обтікають

із нього по стінах

столітніх, і барви з ними –

стікають в безбарв’я,

в очах темніє,

повіко небесне лягає,

кружляють тінями

по вулицях сни…