Листям пожовклим роки опадають

Листям пожовклим роки опадають,

Знову сніжитиме пам'ять зима,

Мрії забуті весну нагадають

Що пустоцвітом майнула й нема.

Прийде весна вже на рік постаріла,

Знову із мріями та вже без крил,

Цвітом буятиме мов одуріла,

Тільки не вабитиме небосхил.

Вже не підносять вітрила і крила,

Скроні роками сріблить сивина,

Здалеку вже виглядає могила,

Спокій та сон обіцяє вона.

Вічний спочинок з пітьмою безодні,

В тиші без болю, тривог і страждань,

Зникне усе що хвилює сьогодні,

Жодних очікувань, жодних жадань.

Падає листя й за вітром несеться,

Ще один рік сивини додає,

Прийде весна і воно повернеться,

Та не зігріє тепло не моє.

Де ж та весна, молода, невгамовна,

Що вирувала у крові колись.

Дивно чудова краса невимовна

Зникла із мріями що не збулись ...

12.02.2021