Літа розгнуздані коні

Битим шляхом та містом й селом

Літо сонячне знов ступає,

Зігріває усіх нас теплом.

Ронить роси сріблясті світанок,

Ой, яка ж бо навколо краса!

І розгнузданих коней буланих

В лузі літечко та й випаса.

А батіг Петрів лиш для годиться,

Почуватися щоб пастухом.

Коні ж ходять де їм заманеться,

Поодинці й усім табуном.

У них гриви із білих ромашок,

А сіделечка сплетені з трав.

І лунає в душі пісня щастя,

Та, яку соловейко співав.

2015 р.