Літні думи

Знов, Літо, Зиму заміщає.

І так іде із року в рік!

Й зозуля знову нагадає,

Наскільки довгий в кого вік.

І знов, птахи в зеленім храмі,

Щебечуть проповідь гучну,

Й Природа, мов картина в рамі,

Дарує нам, красу земну!

І хочеться скоріш тікати,

Все далі й далі від людей,

Щоб, від Природи перейняти,

Властивих тільки їй, ідей!

Наш розум, в маячні даремній,

Спотворює Природи суть.

В Природі ж, помисли нікчемні,

Вітри, на дру́зки рознесуть!

І поки Літо стигне й квітне,

Й дарує нам свою красу,

Живій Природі, беззавітно,

Я серце й душу піднесу!