ЛІТНІЙ СОН.

Рішило літо прогулятись по селі,

Завітало в парк, де шептались тополі.

І присіло на трухлявому пеньку,

Що ж це за розмову тополі ведуть.

Але ж мови їхньої воно ж бо

не знало,

Тополі тихенько літо вколихали.

І йому приснився дуже гарний сон,

Що йому призначили самий вищий трон.

Із найкращих квітів та сплели віночка,

Оділи яскраву вишиту сорочку.

Але тополі голосно шуміли,

І літечко тепле взяли й розбудили.

Розгнівалось літо й побрело до річки,

Сіло на камінчик погріть свої щічки.

Але на камінчик присіла квакушка,

Літо здивувалось, що це за ігрушка.

Пісня монотонна літо вколихала,

І знову той сон і знову та слава.

Тільки б не проснутись та сон роздивитись,

Та верба рішила водиці напитись.

Опустилась в воду і ну в ній плескатись,

І зелене гілля стало розплітатись.

Знов проснулось літо і побігло в поле,

У траві зеленій розляглось як море.

Тут воно зморилось і знову заснуло,

Думка про той сон знову промайнула.

Сонечко пригріло і пахло травою,

Літо провалилось у сон з головою.

І не важно вже, що йому там снилось,

В травах заховалось и ними укрилось.

Трава шелестіла і птахи співали,

І сон роздивитись ніщо не мішало.