Літній ранок

Джмелі спросоння — буц! — лобами!

Попадали, ревуть в траві.

І задзвонили над джмелями

Дзвінки-дзвіночки лісові.

Повільне сонце на тумані

До проса випливло з води,

Де на пташинім щебетанні

Тинявся малиновий дим.

Лиш сонях спав, хоча й не мусив,

І ось за те, аби він знав,

Важкий ячмінь медовим вусом

Бджолу за лапку лоскотав.

У картузах із парусини

Комбайн комбайнові гукав:

— То що ж косить? Воно — все синє!

Де льон? Де небо? Де ріка?

1964