Літо йде босоніж

 Біла вишиванка і великий бриль,

Шаровари сині та широкий пояс,

У руках тримає ще й батіг Петрів.

Та коса на плечах, наче лезо гостра,

Поклепав господар ще заздалегідь.

Вийде на зелений цей безмежний простір,

Заходиться класти трави у покіс.

І запахне сіно свіже та духмяне,

Бо суниць у ньому дивний аромат.

Та мені дитинства роки нагадає,

Які не повернеш ти уже назад.

2017 р.