Літо йде босоніж

Травами шовковими літо йде босоніж,

Біла вишиванка і великий бриль,

Шаровари сині та широкий пояс,

У руках  тримає ще й батіг Петрів.

Та коса на плечах, наче лезо гостра,
Поклепав господар ще заздалегідь.

Вийде на зелений цей безмежний простір,
Заходиться класти трави у покіс.

І запахне сіно свіже та духмяне,
Бо суниць у ньому дивний аромат.

Та мені дитинства роки нагадає,
Які не повернеш ти уже назад.

2017 р.