Літо меншає, і звужується коло

З циклу «Нотатки фенолога»

Літо меншає, і звужується коло —

нині площа провінційна і тісна.

Відцвіла, немов остання скрипка соло,

пізня липа, неспокійна і рясна.

Пік туризму. Новоспечені прочани

пролітають, наче збуджені рої,

чорним трактом, що веде в Богородчани,

в богородичні ожинові краї,

І мандрують у липневий центр Європи,

до відімкнутих копалень і печер,

де річки летять, напружені, як стропи,

а забута глибина від них тече.

Ось вона — в розмитих чашах наших вулиць!..

В мить осяянь видно землю всю до дна:

там оті, що мандрували й повернулись,

аж замкнулась непідкупна глибина…