“Люблю мамин почерк Слова її переловім”

Люблю мамин почерк. Слова її переловім.

Їх можна читати, шептати і не відпускати.

Не жить мені більше, у світі не жить молодім,

та нинішню радість не зможе ніхто відібрати.

Відчую розхристану днину – як материн спів.

Відчую відчахнуту гілку – заниє, як слово.

Відчую осквернену душу – з таких вона слів,

що пахнуть отавами пізніми та барвінкове.

Нехай мене завтрашня днина хитає в диму

їдкого лукавства, але відібрати не зможе

цю радість від імені жінки

  хоча би тому,

що нині читаю ім’я її, господи-боже…