Любов

У правилі математичнім світа

за дужки викинена невідома,

незнаний косинус днів наших літа.

В далекій подорожі, навіть вдома

дарма шукати слів її німих.

Коли здається: пустку переміг,

приходить тиха, наче ніч, утома.

Усміхнені, штудерні тріолети,

мов лід холодні, кажуть нам даремно,

вмовляють, що любов — це річ неземна.

О, де ти є, незнана, о, де є ти?

Чи кинув хто на тебе анафему?

А може, винайшли тебе поети,

щоб до згучних сонетів мати тему.