Люди, бережіть природу!

Пожовкле листя в унісон злило̀ся

З травою, що виблискує на сонці.

Цвіте і пахне жита райдужне колосся,

А вітер сильний причаївсь в сторонці.

На небі зорі з місяцем привітно

Танцють вальс й веселі, наче діти,

Їх не злякає дощ та град той грізний,

Й не кожен з нас уміє так радіти.

Природа-мати ‒ що може буть гарніше,

І наймиліше серед всіх дарів?

Та замість того, щоб любить цвіт вишні,

Руйнуєм щире серце тих садів.

Коли не ра̀з, гуляючи по лісу,

На дереві табличка мерехтѝть:

“Будь ласка, не чіпа̀йте квітів цвіту”,

Ми не задумались ніколи ні на мить.

Пожовкле листя в унісон злило̀ся

З травою, що виблискує на сонці.

І жито, та з відп’ятим вже колоссям,

Душею кровоточить у сторонці.