Люди – човни, кораблі

Люди – човни, кораблі. Люди в морі.

Беруть один одного штурмом, на абордаж.

А в мене зав’язані очі солено-вологим…

Набрала не той екіпаж.

Можливо, ми хворі

пливти проти ночі

без компаса у думках.

Просто казати: “Отче..”?

Ми підмальовуєм очі

і граємо роль, як в кіно

із фальшивим ескортом.

Мені би не звідати дно

серед дикого шторму

бездушшя за бортом.

За бортом – з погляду хвиль.

Ми, за пару монет,

закинуті, мов за ґрати,

живемо без відліку миль.

Життя – цирк, не театр!

І світ цей чорт-зна чого повен.

А кожен із нас – такий собі клоун.