Люди середнього віку

в перекладі Марти Тарнавської

Adrienne Rich

The Middle Aged

(Their faces, safe as an interior…)

Обличчя їх — безпечна обстановка

Голландських кахлів, перських килимів,

Де кошик фруктів, завжди повний, сяяв

У безтурботнім світлі пополудня —

Їх голоси, їх постаті в садочку,

Як чай там ставили, чи підтинали зелень,

Нас переслідували і смутили.

Бо бути молодим — це означало

Бувати-жити завжди в домі інших,

Чий мир був наш лиш з другої руки,

Не нами створений і був він наш недовго.

Не наш був звичай дому, і не наші

Від сонця збляклі голубі завіси,

Ні згадка про різдвяне прийняття

З-перед років — їх спомини усі

Про власну владність, про буття підвладним,

Ми куштували з заздрістю. Ласкаві,

Вони дали б нам все. Ось кошик фруктів

Для нас поставлений, і нагорі кімната

Для нас лише. Та не могли нам дати

Літ два десятки досвіду життя.

Ніколи теж нічого не казали

Про пляму на блискучій балюстраді,

Про тріщину в вікні у кабінеті,

Ні про листи, заховані в шухляді,

Ключ від якої десь давно пропав.

Все мали зрозуміти ми, вернувшись,

Колись, в наш час: як мир здобуто цей,

Скільки домов було і скільки недомовлень.

***