Льодохід

Переклад віршів Т. Венцлови

Навпіл розірвані вітрила

і знову жодного рядка.

Поламаного неба брили

несе від берега ріка.

Під тягарем гріхів забутих,
які згадав і пережив,

серед снігів брудної смути
та нагромадження крижин.

Хоч дозріває він щорічно,

вода у забуття знесе,

як у віршотворінні вічнім

прихований словами сенс.

Німотно у воді буремній

у руслі тане висота,

гуркоче громом полуденним

попід опорами моста.