Логістика фаршу

**Ми живемо в Молдові**, де сонце і лоза,

Де **плацинда** смачна і співи аж до ранку.

І тут відкрилась справжня вам гроза,

Історія про зведену сестру й куховарку!

Вона, виходить, їла кожен день

Не те, що **сама** зварганила за столом.

А те, що мама, знявши з себе **тінь**,

Готувала вміло і з теплом!

А потім — епічна, незграбна фраза,

Що різонула слух, як гострий ніж:

"Мам, я тобі дам фарш, ну будь ласка,

**Приготуй мені котлет** — це ж не престиж!"

І тут заграла логіка, як дзвін,

Що розірвав абсурдну тишу в хаті:

"Я ж у Молдові! Як тобі, скажи, **чим**

Його доставити? Літаком? Чи братом?"

"Чи може **Нова Пошта** довезе

Тобі той фарш, сиренький та запашний?

Не знаєш як? Купи і пожар — це все!

А **не хочеш — вчися, сама готуй!**"

Бо в Молдові, як і скрізь, закон один:

Щоб бути ситим, треба щось робити.

А котлети — то не просто фарш та **джин**,

То вміння, щоб нарешті доросліти!

***