Колискова годинникових стріл

Колискова годинникових стріл

пронизує у повній німоті

бетонних стін

й нагадує, що час є у житті

з усіх сторін

тримаючи

керуючи

усім.

І під покровом ночі й темноти

пишу про дивний світ у димній голові.

Як не крути

пригадую і сонце і дощі

та без мети

вертаюсь я

до темних дір

в собі.

І знову замітаючи сліди

злітає дивна думка між стежин:

що не роби -

з минулого лиш дим

прожени його

з очей

щоб рівно

йти.

бо через дим

не бачиш майже світу,

буття, життя,

теперішньої миті.

Знайди той подих,

що його розвіє.

минуле не чіпай -

хай собі тліє.