Лягло перо в надії у зізнаннях

Лягло перо в надії у зізнаннях,

Душа зітхнула від жалю.

Я не сказала слів тобі прощальних,

Ти так і не сказав мені «люблю».

В конвертах білих,летять до тебе сльози,

Ранковими туманами біжить моя журба.

Слова в рядки скупі,важким камінням впали,

Немов холодная, могильная плита.

Останній раз пишу за не один десяток років,

Останній раз я не діждусь у відповідь листа.

Вплету червону стрічку я у посивілі,довгі коси,

Як символ вірності, тобі одному, до кінця.

Ти будеш далі жити, а я чекати кроки,

У пам’яті вертаючи літа.

Заграв оркестр у похмурий день осінній,

Згадав ти…Та уже дарма.