Лялька

Я старішаю, мовби лялька,

Не міняючи контур форми,

Що була напочатку норми

Наче давня народна байка .

Цвях візьми та надряпай поруч

Нерозділене та раптове,

Серед жовтня в мідяний обруч,

Що притис до діжок полову!

Перелітним вже час злітати,

Разом з ними не зможу в ногу.

Тож залишусь, щоб не відстати,

Взявши смуток душі в облогу,

Де старішатиму ,як лялька,

Не міняючи справжній контур,

Наче хвацька народна лайка,

Щоб луною злітати в бовдур…