Ляльковий код

Мені не треба принців, і не треба лоха,

Щось вічне у мені бажає бути **Бога**.

Ні, не чоловік — то зайвий мені клопіт.

Мій особистий виклик, мій новий політ:

Хочу **груди, як у Барбі**, яскраві, смілі.

Щоб світ навколо граційно помічав.

Хочу **в рожеве вдягатись**, наче ми на крилі,

Щоб кожен мій пробіл у серці замовчав.

Хочу гратись! Де ж мій плюшевий заєць?

Або кролик, що біжить крізь сонячний гай?

Мені потрібен простір, де ніхто не лає,

Де є лише мій **ровер**, і мій особистий рай.

Хочу **груди, як у Барбі**, щоб відчути кайф,

Від цієї легкості, від цієї простоти.

На рожевім **велосипеді** — це мій справжній вайб,

Я мчу вперед, залишаючи всі пусті світи.

Це мій ляльковий код, і мій жіночий виклик,

Бути безтурботною, але сильною, як сталь.

Хай дивляться на мене: це мій власний світлий крик,

У ньому більше правди, ніж уся сумна мораль!