Любі - дружині, мамі, бабулі

Тебе нема і я цим переймаюсь,

Немає слів, щоб виразити біль —

Без тебе я думками маюсь...

Яка тепер у мене ціль?!?

Пішла молодшою за мене

Без докорів і розпачу та сліз...

Сказавши лиш: «Попробуй жить без мене».

А я тобі ніяк не відповів...

Тепер корю себе і каюсь,

Що не знайшов тоді я слів,

Які б прикрасили і старість,

І долі неминучий хід...

Усе пройшло, лиш в пам'яті осталось

Дитинство, юність, зрілість, старість,

Сім'я і діти, внуки далі,

Щасливі дні, як пам'ятні медалі.

В сухому залишку життя —

То є дорога в небуття...

І як хто шлях цей подолає,

То так і в пам'яті зринає.

Ти гідно шляхом цим пройшла,

Усе старалась, як могла —

За все я дякую тобі,

Що був щасливим у житті!