Любистку мій

Любистку мій! Ти висіяний з сонця!

І дотики твої обпалюють пісок.

Ніжнопісенний дощ - хтось стукав у віконце.

Це ти? Це ти. Напоюєш бузок.

Ти всі стихії! Дощ і грім, і урагани!

ти буря, ти хурделиця і заметіль!

ти спека... ти легенький вітрюгане,

Звідкіль прийшов, скажи, звідкіль?

Чи там тобі на зорях не сидиться?

Нахаба, милий, м'ягкохмарий дощ?

Постукав у вікно та й поселився -

а я, що я? Живи, ну що ж...

І так живеш собі, любисточкоцвітіння

І проростаєш в землю ти мою...

Яке міцне зросло, бузочку мій, коріння -

та я ж тебе... та я ж тебе...

                                                  Люблю!