Любити, (Не просили…)

І поки десь там вирішують знов,

Хто стане п'ятдесят першим штатом,

У книгу пам'яті записують знов,

Ім'я того, хто не стане татом.

Його голос розтанув у вибухах дня,

А серце залишилося жити у слові.

Любов - це не тиша, і не перемир'я,

Любов - це відвага у кожному кроці.

Любов - це не просто слова й обіцянки,

Не спокій куплений кров'ю й брехнею,

Це правда, що боляче ріже серця,

Але не дозволяє їм стати землею.

Це погляд у якому горить незламність,

Це руки, що рани чужі лікували.

Любов - це стояти, коли не можливо,

І вірити, навіть коли все зламали.

Байдужість - це спокій у теплих кімнатах,

Де вибухи чути, та лячно вслухатись,

Це очі, що бачили правду кляту,

Та губи, що не сміють її сказати.

Це ті хто мовчать, коли гинуть діти,

Коли рівняють міста з землею,

Це тиша, яку не зрозуміти, лиш доти,

Поки війна не стукає у твої двері.

І поки любов захлинається болем,

А істина гине у темряві горизонту,

Смерть заходить у різні оселі,

Домівка її - лінія фронту.

І коли ти будеш йти по вулиці,

І буде лунати тривога,

Пам'ятай, що за цей момент,

Заплачено більше ніж коштує ця дорога.

І коли десь почнеться мова про борг,

Хтось скаже, що йому не заплатили,

Згадай Ім'я того, хто заплатив життям,

Хоча, звісно, його ж не просили.

Не просила і дівчина стати вдовою,

Не просили і діти осиротіти,

Чи батьки платити такою ціною,

І тепер їм буде вічно боліти.

І питання наступне: хто заплатить їм?

Хто? Хто їм буде платити?

І якщо думаєш, що відповіси, то

Забуть слово любов, бо ти не вміє любити.

І існує два типи страху,

Перший - це страх любити,

Другий - що хтось наважиться,

Знов, забути і простити.

І якщо ти десь скажеш, що

Дійсно, їх ж не просили,

Згадай, що тебе ніхто не просив:

Ходити, дихати, жити - у цій країні.