Дощ

Люблю дощі я недаремно,

У них неперевершена душа.

І хоч на дворі часто темно,

Я не чекаю, що припиниться гроза.

І я сиджу біля каміна в дома,

Блистить волосся золоте.

І вся проходить втома,

Дощ, зачаровує мене.

І музика по вікнах, гра чудова,

У домі зразу затишно стає.

В моїй душі лиш пісня веселкова,

І серце знову згадує тебе.