Любов Царівни - Неесміяни

Ти стоїш у вікна, небосхил високий, квіти,

Ти стоїш і, сумуєш, і не знаєш лиш, чого...

Сумно... - знову пройшов, він пройшов і не помітив,

Як ти любиш його, як сумуєш без нього.

Розкажи - підкажи, хіба в ньому мрії втіха,

Або просто тобі стало холодно, стривай...

Може друга тепла серцю треба поруч лиха...

Не чекати ж страждань, не шукати  трунку рай.

Все пройде, все пройде, все, не пізно, а ні рано...

Ясним днем, ​​теплим днем ​​все засяє все навкруги...

Так не плач не сумуй, як Царівна-Несміяна

Це, дитинство для двох, не набрало ще снаги...

Так не плач не сумуй як Царівна-Несміяна

Це дитинство, без меж, розмиває береги.