Любов, I

Той час, що я провів з тобою, був

щось зроду терапії чи рехабу,

та кожний обмін комбінаціями букв

привів до того б, що я знов збрехав би.

Як близько б не було твоє плече,

я голову схиляв на барну стійку;

мені казали, що невпинно час тече,

але ніколи не казали, що настільки.

І хоч минуле ще на відстані руки,

а дні самотності завжди злочинно сірі,

все марно, позаяк дались взнаки

роки, що я тікав від рефлексії.

Ті вади, котрі вабили колись,

тепер вже не здаються чарівними,

і хоч тоді любити вічно поклялись,

якісь херові із нас вийшли херувими.

Тепер ні почуттів, ні нарікань,

лише просочені формальностями будні,

відсутність перспективи для дзвінка

і стримані надії на майбутнє.

Тепер дорослість йде понад усе,

за ці роки всі хиби з себе витряс, -

ментальний фастинг, й тільки на десерт

ще час від часу може бути пристрасть.

Не палиш, щоб не стати сірником,

не пʼєш через бракований дозатор.

Все добре. Тільки часом в горлі ком

стає і наче хоче щось сказати.

Та це минає, спокій настає,

багато хто говорить: це місцеве,

і я любитиму життя таким, як є,

таким, як воно видалось без тебе.

жовтень 2023