Любов і гордість

Я хочу спати, сон мене колише…

Нас троє: я, напруженість і тиша.

Вас двоє: ти, твоє мовчання.

Я знаю: ми зустрілися востаннє…

Банальна фраза: «Я тебе не вартий!»

Ми вже дорослі. Скільки можна гратись?

Та ні, ми діти, граємося днями.

Думки про тебе рідні до нестями!

Ми все ще діти, граємось у лови...

- Я хочу сина! Ти ще не готова!

Це я дитина. Ти вже повнолітній.

Та не дивись на мене непривітно.

Ми просто загубилися у часі.

Принаймні я, бо ти вже маєш щастя.

Вас двоє: ти, твоя нова кохана.

Нас троє: серце, я, глибока рана.

Я знаю: рана заросте нескоро.

Я не пробачу, звісно. Я сувора.

Тобто пробачу, але не забуду.

Ти перепросиш, подаруєш шубу.

- Хіба не знаєш, що хутра не ношу?

- Ти хоч приміряй! Дуже сильно прошу!

Я не приміряю, тому що проти вбивства.

Вас троє: ти, хутро, насильство.

Нас двоє: я, моє переконання.

Радію, що зустрілися востаннє…

Ти перепросиш, подаруєш квіти:

- Облиш ці вигадки! Ми вже не діти!

Не діти… Ми загублені у часі.

Принаймні ти, бо я вже маю щастя.

Вас безліч: ти, твої помилки і потворність.

Нас троє: я, моя любов і гордість.

Я хочу спати, сон мене колише…

Нас безліч: я, мої думки і тиша. Тиша…