Любов із запахом пороху (175)

Я заряджу рушницю,

і страхом і журбою.

Мою любов, дурницю,

не називай собою!

Тікай, йди геть, подалі,

від мене й мого дому.

В короткому скандалі,

серця болять по свому.

Біжи, я не хочу стріляти,

покинь же мій двір скоріше.

Бо хочу тебе обійняти,

та зброю держу міцніше.

Моя любов невзаємна,

в це хочеться сильно вірити.

Та твоя любов вже не таємна,

вже могилу собі не вирити.

Зі сльозами тримаю рушницю,

вона падає з рук поволі.

Почув слово, таку дрібницю,

та вже руки мої охололі.

Я не знаю, що буде далі,

й ти не знаєш, і просто віриш.

Що ми будемо разом в фіналі,

все погане на краще зміниш.