Любов - красива вигадка поетів...

Любов – красива вигадка поетів

Усе це марення, лиш сон,

І там далекого десь в наметі

Стріла пронизує любов.

Від неї люди мучились, страждали,

Вона жорстока і руйнує все.

Там, де колись красиві квіти процвітали,

Тепер палає і згасає все.

Того, кого вона поранила хоч раз,

Той, хто нею вже обпікся,

В минуле заглядає раз-у-раз,

І тіні власної боїться.

Зрада - це її ім’я,

Ім’я стріли, що серце пробиває

І все було, й любов і каяття,

Але вона нікого не прощає.