Любов по паризький

Згадувати бездумно той момент

Коли побачив я відчайдушну mademoiselle

Мінливе лице, дивне вбрання

Казали мені що це вона

Вираз обличчя зблідлий неначе masque

Що ховає її неперевершену красу

Познайомитись ти хочеш?

Знаєш, а я й не проти!

Дивнім місцем виявився Paris

Що перетворив людину на monsieur

І котра це вже...

Мені не згадати попри все

Тому що надто частою стала вона

Нескінченна але надто проста Дівоча любов

Хах невже вона чогось варта?

У мене завжди є улюблена холодна чорна краватка

І знову доносяться вигуки мінливої краси

І як завжди по кругу металевий ключ, дорогий бюстгальтер

А в сумці мій улюблений героїчний та заряджений Walther

А після ліричного та пустого слово-переливання

-Pardon monsieur, mais je ne serai pas avec vous

Але після недовгої розмови вона як завжди замовкає

А я beau gosse на усе готовий

Обожнюю класти їхню "щиру любов" у свій недооцінений bourse

А ким я був раніше?

Навіть страшно і згадати

Таке можна лише забувати

Тож навіщо потрібні усі ці маски краси?

Моя маска уже давно на мені