Любов

Я купаюся у посмішці Твоїй,

Я торкаюсь очима до очей Твоїх і вій.

Я блукаю навпростець і навмання,

Бо стежиночки прямої до Тебе нема.

Так ходжу щодня по лабіринтах долі,

Знову в серці і любові й болю є доволі.

Знову думаю ― чи кинути, а чи нести?

Відповідь одна ― раз полюбив, цвісти!

Бо любов не будень, а велике свято,

Це як для дитини люблячі матуся й тато.

Бо любов ― це ще озерних лілій чистота,

І вона завжди прекрасна, добра і проста.

***