Люди. ч.1 x#162

Люди - це іронія,

жарт, випадковість -

ніби в грі все пішло не по плану.

І стало цікаво,

а що ж там далі?

Спадковість

наслідків

хаотичних

дій, іде на спад.

В бажанні все систематизувати і виправдати.

Колись богами, сьогодні людиною горбатою…

А хтось на Багамах,

не сильно то думає,

чому горять ліси.

Зірки. Оце таємниця…

І нами так ницо смакується смак,

і мистецтво здається зрозумілим.

Роблю ставку сьогодні на Терези…

Абсурд.

Люди - це абсурд.

Агресивна похибка.

Думок помилка:

Error. Error. Error.

З лівого в праве, і назад,

загубився в полушаріях ток

да так стрімко хоче вибратись,

що плавляться полюси,

і зсуваються тектонічні плити

черепної коробки.

Ток! Так,

що розряжається в повітря

спуском пневматичної системи - видохом,

і скороченням акустичних мʼязів - сміхом.

Тік! Так! Тік! Так!

І так страшно, напрасно жити.

Але прийнявши це, ти стаєш вільним, друже.

Чого ти такий напружений?

Ніхто не буде тебе батогом бити,

і варити в котлі.

І ти теж не будеш…

Каву будеш?

Хуйову, гірку, не вставляючу.

Не маючу жодного сенсу.

Як саме життя.

Люди будуть лише для того,

щоб було відчуття небуття.

Інакше сумно.