Люди. ч.3 x#164

Люди - це пароль.

Брутфорс,

грубий підбір,

використовуючі

ключові слова

свого власного досвіду.

- До світу? Чи проти світу?

На світло, як метелики,

щоб згоріти…

Але як же приємно летіти…

просто летіти.

[******я]

Люди - це траекторія,

визнання, покарання, чужина,

Вся хуйня, та купа-купа всілякого лайна.

Рожеві окуляри,

які охоче спадуть,

та ніхто не охочий знімати.

Лише на камеру.

Як ранений, святий телець,

стає памʼяттю.

Праведно.

І грішно водночас.

Бо не створи собі кумира.

Люди…

[****н*я]

Каяття,

вигнання,

сирота,

існування.

Сновання по світу,

як дружній петтінг,

Шейп оф май харт - Стінг,

і гемблінг.

- Так, а в чому тоді сенс?

Знаєш, друже, це як з часом, його не існує.

Ми лише самі щось створили, і надали цьому значення.

- Тоді чи є сенс без людей?

[***ан*я]

Друже…

Читай це моїм голосом знову!

І дивись на це все з під лобу.

Опариною.

Як ніби ошпарений,

терпіти навчили, а перетерплювати ні.

МИ ВСІ В БАГНІ!

- Світ це хаос.

- І що, ніщо не може врятувати?

- Ну… тут або ридання, або читання, або чекання.

- Люди - це просто люди. І нічого більше.

Ми знаєм це, як ніхто, бо і самі є людьми.

(Правильно, друже)

Перестаньте шукати тайни!

Подивись на себе зі сторони.

Та залишайтесь

звичайними,

нецікавими,

пустими,

сумними,

банальними,

вульгарними…

Просто людьми…

Бо хаос це і є порядок.

- Ну або таки [Кохання].