Людина

Людина може витримати все

Натхненна мрією, що в серця глибині

Тугу і розпач, біль страшний, і муки

І навіть тяготи найбільшої розлуки 

Що каменем повисли на спині

Не здатні їй зламати волю й руки.

Вона миритися не буде лиш з одним

Якщо брехнею їй повиривали крила,

Коли довіру зруйнували мов ножем

Розрізали їй душу на криваві жили.

Людина варта щоб її любили

Вона жива в ту мить коли кохана,

Час перевірить всі духовні брили,

Та от існує правда світового океана.

Одного разу щиро покохавши

Відчувши справжній дотик душ тремтливий,

Не втратиш вже любов назавжди 

І пронесеш з собою крізь найбільші зливи.