Лютує лютий місяць знову

У лютому чорнила плачу...

Писати, лютий, вірш мастак,

Поки сльота ще має вдачу

Весні насниться щастя смак.

Тачанку ніч дає раптово,

Крізь Благовіст, та зойк коліс,

Перенести любові слово

У зайві барви хтивих сліз.

Де, як обвуглені враз груші,

З дерев, граків, лихих ночей...

Зірвуть калюжі невмирущі

Забутих, сірим склом, очей.

Проталини чорніють лише,

І вітер, кличе згуби лід...

Десь, випадковіше - вірніше,

- Складає вірші все ж... - навзрид.