Магніти

Здається реальність десь заблукала

Крізь довгі коліїї метро, залізні шпали

Через вікно забитого людьми вагону

Ледь чутно схлипування й стони

То мала не вдягнула свою корону

Вона сьогодні ще й без патронів

Тож не відстрілює що, де, до чого

Дратується через сповзаючі панчохи

В десятку цілить, щоб все зрозуміти

Безсумнівно в них у душах магніти

Та муляє щось, не дає притягнутись

Двом, що застигли в постійному русі