Магнітні джунглі

Зо шлаку тут сонця

і місяці

не круглі

а в металевій млі

дзвенять магнітні джунглі

Тут кожен промінь мов сталева нить

бринить в іділії геометричній

крізь котру ртутна річка

цебенить

бездушно наче той процес хімічний

І ніч немов лискучий антрацит

і механічно до пульсару серця

насильство йде

із довбнею в руці

а умовляння

з лазером крадеться

Навкруг немає теплих душ людських

лиш з мочарів іржавої нірвани

вздовж невидимих

ліній силових

безживні аж ламкі дроти-ліани

довкіл скафандру

павутиння тчуть

затягують в копалини могили

дзеркальні квіти де в пітьмі ростуть

де в дзеркалах живе нечиста сила

Це гра на смерть

а не лукавий блеф

я в тому зовсім не вбачаю зиску

що мене тягне до жаских дерев

і чавить об чавунні стовбуриська

В скафандру небезпеці

плюскотить

свинцевих почуттів непримиренність

цю шкаралущу

людоньки трощить

аби свою відчути незнищенність

І трощив я

від часу

надтвердий

думок і захисних костюмів панцир

а джунглів монстр

електрохвильовий

спостерігав як у скаженім танці

магнітів полюси

йшли шкереберть

як я слабезний голий та упертий

вже воскресав відчувши серцем смерть

і гинув як упевнений в безсмерті

Босоніж як до волі йшов світів

трав лезами поранившись без ліку

і як назустріч хтось мені летів

у вуха втиснувши залізні пальці крику

— Зруйнуйте ці сонця

і місяці

не круглі

де в металевій млі

дзвенять магнітні джунглі