Майнуло знов минуле за вікном

Майнуло знов минуле за вікном.

І вже не ріже,як колись давно

Той холод,що проймає до кісток,

Той страх,що зупиняє кожен крок.

У рамках до сих пір закуті

Згадали ми шляхи забуті.

Що казати,що робити? –

Не знали ми,як далі жити.

Що нас наступної чекає миті,

Сліпі чекатимемо тьмою вкриті.

Ми знову загубили часу лік,

І прямо з рук моїх цей день утік.

Та спогади спокою не дають,

І сірим маревом вкривають очі

Кров вони поволі мою п’ють,

Приходячи у снах мені щоночі.

Скільки днів з тих пір минуло,

Та серце того болю не забуло,

Як вечір сльози лив на самоті,

Згадуючи помилки в житті.

До сьогодні голоси я пам’ятаю,

Долунають із ненависних тих днів.

Я вже довгий час не засинаю

Від серця краючих,пекучих слів.

Минуле знову стукає в вікно,

Хоч час уже загоїв серця рани.

Те,що вже давно лягло на дно

Ніколи не промовиться устами.

(с) Мілена

07.02.2013