Макалу

Рожеві гори в світанковім сонці

Палають й прокидаються від сну

В м'якій пухкій хмаринок оболонці

Співає вітер стрімко про весну

І як минає літо у туманах

У ковдрі снігу на верхівках скель

Десь горизонту стрічка ніжно тане,

Неначе оксамитова пастель.

Спинився час, давно вже згасли зорі

У прохолоді величі століть

І хмари, хмари, немов синє море,

Що стане піною легкою через мить.

#ольгамихольська #віршіукраїнською #гори