Маки 4#174

мою голову заповнює потік гною, спровокований емоційним ударом.

відчуття ніби прорвало дамбу, яка і так була вся латана, в тріщинах.

хочеться, як колись, коли працював баристою, підставити руку під стімер і дивитись як вона пухне під парою.

якщо до цього було чисте небо, при погоді -4, зараз я відчуваю я замерзає кров в жилах.

при мінус восьми людина вже не здібна заснути,

при мінус десяти, отримує першу ступінь переохолодження.

смішно, що все буває так от банально. все набагато простіше, а ніж будь хто міг собі навіть подумати.

знаєш… я теж відволікаюсь тим, що інколи мені, на завжди хочеться зникнути.

все це лише періоди в житті, періодична таблиця токсичних елементів.

або присмак гіркоти пластику в носоглотці.

мою голову заповнює потік недозрівших ферментів,

і я наче лежу в давно затонувшій лодці.

трусяться руки.

просяться.

просяться руки.

трусяться.

червоні маки на снігу.