Маккавеї

Маккавеї

Поема-стиснена форма

                             Новомученикам з Небесної сотні любов’ю присвячується

1

А любиш ти Бога!

Тебе в Собі

чує.

А небо —

по небі як вівці

кочують…

Пішли Маккавеї!

З землі — Маккавеї —

Небес білі агнці —

тієї й цієї.

Тієї і цеї —

Близькі чи далекі?

Близькі ми? Далекі?

Нема більше спеки!..

Як дух із Іллєю!!

2

…Це любов до тебе,

й це любов до мами —

світла Божа хата…

Вітами торкати —

і душам торкатись!..

Квітами багата!

День лечу —

і квіти Йому

в Хату…

Навіть в гріб —

квіти світла

в хату.

І душам торкатись…

Засяй, квітко, — й ворогам втікати!!

Засяй, Квітко Божа, —

Й ворогам Божим втікати!

Є за що

вмирати.

3

— Нащо, старший Маккавею,

мучитися за віру юдейську?

— Нащо мчать над нами хмари?

Кари еллінові, кари!..

Я на них не йшов

в дорогах…

Збережу я віру в Бога!!

— Нащо, найнайменший Маккавею.

доручатися ідеї

вмерти — як шість старших?

— Не кажіть мені нічого:

Збережу я віру! Й любов Бога!

Того — що з усього …

— Нащо, вчителю юдейський,

загубив ти

Сім братів тих, Маккавеїв?

— А я люблю Бога!

Їх знайшов я лиш для віри

й Бога всього…

За сто літ із ім’ям Маккавеїв —

за віру зневажену й Юдею!! —

встануть люди!

Віра й люд — від Бога!!

4

Нащо, другий Маккавею, …

Нащо, третій Маккавею, …

Нащо ти, четвертий Маккавею, …

Нащо, п’ятий Маккавею, …

Нащо, дитя, шостий Маккавею, …

Нащо кров на тілі…

Й хмари стали білі…

Й сі від душ — збіліли?..

…Нащо ти, шехіно*, біла, -

В білий облак над Майданом

Возлетіла?!

Носять Гітлерів і Сталінів портрети —

не-Христові душі

й головне — що не-поети:

демони і чорно- й іже з ними…

Новомученики!!..

Вмерли молодими.

Хто б там ще балакав?

Після митр. Володимира-

Старого —

ще так не плакав!..

Вмерли!!

Молодими!!!

—

5

А що ми Богу служили,

то дав Бог — Великі крила,

щоб ми підлетіли…

Пливуть небом

Крила білі

Яких інші не схотіли!..

І ми людям послужили

живі в вільних білих крилах…

Над очима милих…

То є Божа сила!!!

5

Нащо живе і мре?

Взялися б міццю

і в дерев!

Які Шевченки б узялися!

Любов’ю в світі розлилися б!

Од стану Божого святого

Не відтягало нас — з нічого б …

Й слово ніхто не роздере:

В Слові — нащо живе

і мре…

Нащо їм по землі ходити

й в святеє Небо всім дивитись:

нащо живе і мре …

Задля найвищої свободи

Свят Бог — судитиме народи,

Народи!

Правду!

Народну

волелюбну!!

Та й болеводну!..

Й шапки небесні для дерев,

Білі пухнасті! — хмара тре.

Веселі кучери

зелено хвилі!

Бо Бог — не вмре!!

А, може, слова тільки

для дерев??

Це любов до тебе

це любов до мами

Світла повна хата

Квітами багата!

Є за що

вмирати.

Нащо живе і — вмре?

Що як любов не вмре?

Щоб ви всі по землі й ходили,

Й на Бога ув серцях

дивились…

скільки би було Сили!!!

14.082015, свято мучеників давніх Маккавеїв, 15.08.2015…

Київ

* прояв Слави Божої в білій хмарі, з якогось давнього часу — не всім видимий і майже не видимий!