Малюнок

Глухе, бездушне отупіння

Напало землю. Цвіти мруть,

Поля байдужно снігу ждуть,

А хмари висять, як каміння.

Часами вітер надбіжить,

Туман стурбує і розвіє.

Село в долині бовваніє

І п’яним сном дрімає-спить.

Погасло світло. Зачинились

На засув двері. Вірні пси

В солому з ухами зарились,

Лиш блуд блукає по межи.

Лиш стежкою попід плотами

Йде голод – сіл щорічний гість.

Держить в руках мужицьку кість

І грізно зиркає очима.