Маловідоме , з Лао-Цзи

Скажи чому слов'яни одинокі?!

Баклан Балканів на балконах й вище

Ховає в камені свій погляд ясноокий

В гніздо вогню і попіл кладовища.

Метал мечей між паростей щериці

Рай бугаю до дзьоба не доносить.

Іржа горить на шляпках печериці,

Гірчить олива, як не плодоносить.

У вапняках, у мармурі ілюзій

Нащадки Фракії вже й мови не згадають -

Стають їм у пригоді «любі друзі»,

Баклани по балконам сновигають.

Лови ж і ти свою щасливу крихту

В камінні моря у воді високій.

Довірся знову Лютеру чи Свіфту,

Най сповиє тебе вночі китайський спокій…