Малюнок долі

Я малюю свою долю, крок за кроком,

Вкладаю барви, сонячні й палкі.

Чи він малює мене? Це вічний здогад,

Який живе в моєму покликанні.

Я хочу щастя — тихого, земного,

Щоб для когось пекти запашні **плацинди**,

Щоб серце знало затишок простого

Тепла, що пахне радістю родини.

Я хочу щастя, бо воно так варте

Комусь щодня варити **мамалигу**.

Моя душа — не зла, не агресивна,

Вона шукає лиш спокійну мить.

Лиш боляче, коли у рідній хаті,

Сестра дозволить собі тон жорстокий.

Несумісний цей біль з любов'ю світу,

Який шукає праведний витоки.

Я дякую за сон, за тиху казку,

Яку мені приніс той **Гарбузик** щедрий.

Я хочу, щоб вони були щасливі,

Хто поруч, хто далеко, хтось не впевнений.

Я хочу, щоб **мій дім радів** і жив,

І щоб у ньому сонце не згасало.

Щоб знали радість **мої діти**, щоб цей світ

Їх лиш добром і миром зустрічав!