Мама,чаклунка кухонна

Мама буря, мама грім,

Слова її летять у хід,

Перебиває, наче вітер дикий,

А я стою, мов героїня в казці, крилата й хитка.

Вона рветься, як стара відьма,

Щось кине, щось почне сама,

Я прошу — не лізь, дай договорити!

Та магія її буря рознесла стіни.

І раптом піч загуркоче — батат, цвітна капуста,

Яйце, часник, сметана — чарівна їжа на столі.

Це її спосіб сказати “вибач”,

Але дим від магії ще довго в очах.

Сракою димить, буря лишає слід,

Та я розумію — це її ритуал, її світ.

Мама-чаклунка, я виживу й пройду,

Бо навіть у бурю можна знайти свій путь.